Бруківку вигадали у Голландії в 19 столітті. Голландці винайшли не лише такий спосіб облаштування доріг, а й саму тротуарну плитку. Бруківка швидко поширилася по всьому світу. В Україні вона є, мабуть, у кожному місті. Херсон не залишився осторонь. Історія появи херсонської бруківки дуже цікава і місцями загадкова. Більше на сайті i-kherson.
Народна фантазія
За старих часів в Одесі був незвичайний указ міської влади. Він стосувався моряків і зобов’язував їх на кораблях привозити каміння. Місто збиралося використовувати їх як матеріал для будівництва доріг. Деякі не освічені історики та екскурсоводи «перетягнули» цей закон до Херсона. Вирішивши, що ці два міста дуже схожі. Але це не так. Перші дороги в Херсоні мостилися з місцевого ракушняку та вапняку.
Є ще казка про те, що до Херсона тротуарну плитку завезли із Марселя. Але це також не правда. Така казка народилася через те, що в частинах херсонської фортеці знайшли останки французької черепиці. Але документального підтвердження облаштування вулиць раніше 1820 року немає. До цього часу на вулицях не було офіційно облаштованих доріг – ні проїжджої частини, ні тротуарів.
Лише в 1830-х роках було вимощено перші вулиці — Рішельєвська, Потьомкінська, Воронцовська. Трохи згодом замостили невелику частину Суворовської вулиці. Це була перша спроба благоустрою. Решта Херсону жила без нормальної дороги під ногами.
А його могло й не бути
В історії Херсона був складний момент. Катерина ІІ задумувала Херсон зробити головним форпостом на Чорному морі. У її баченні майбутнє міста було величезним. Але цариця не врахувала іншого – сусідів. Одеса та Миколаїв розвивалися швидше, і тим самим утискували Херсон. Тільки підтримка герцога Рішельє врятувала місто від сумної долі. Він вкладав гроші в розвиток міста. До цього фінансування входило мощення вулиць.
Але в 1827 році через рішення закрити Херсонське адміралтейство ситуація в місті стала погіршуватися. Люди масово виїжджали з Херсона. Він втратив статус військового міста та поступово ставав провінційним населеним пунктом.
В місті був крихітний бюджет і на вулиці не вистачало. До кінця 1861 року вулиці були у жахливому стані. Навіть ті, якими рухалися візки у бік пристаней. Навіть освітлення було в жалюгідному стані. Губернатор Клушин зрушив цю ситуацію з мертвої точки.
Не гарна, але якісна
До облаштування міста залучали в’язнів. У 1885 році було прийнято рішення використати дорогий граніт. Міська влада вже стикалася з результатом неякісних матеріалів. Вперше граніт з’явився на вже раніше брукованій Воронцовській. Вона вела до порту і була стратегічно важливою вулицею.
Наприкінці 20 століття гранітна бруківка з’явилася на всіх центральних вулицях. Це коштувало великих коштів, хоча не всі оцінили нововведення позитивно. Але вона прослужила дуже довго. Цією бруківкою гуляли гімназисти, нею маршем йшли революціонери, і нею ж їхав Микола ІІ.
Після Другої світової війни місто відновлювалося від наслідків окупації. І було рішення замінити вуличне покриття в деяких місцях. Але, на жаль, все вийшло не відразу.
Вулиця Суворова стала першою, на якій вирішили випробувати нове покриття. Але укладати плити замість бруківки було незручно. У Херсоні навіть у 21 столітті залишилося кілька місць, де все ще лежить старовинна бруківка — корабельна площа та вулиця Дори Любарської.
Буває, що під час ремонтних робіт у місті будівельники знаходять останки старовинної бруківки. Якщо є можливість, її залишають на місці, або ж акуратно демонтують. У деяких містах бруківка вважається практично визначною пам’яткою. І щоразу, коли в гонитві за сучасним асфальтовим покриттям знищуються частинки історії, це сумно.