Глибини космосу завжди хвилювали уми та свідомість всіх астрономів світу. Що приховується за межами нашої галактики? Наскільки великий космос? Де його “кінець”? Відповіді на ці запитання ми можемо ніколи не отримати. У світі були астрономи, які ставили собі нагальніші питання. Григоревський Віталій все своє життя вивчав штучні супутники Землі. Він популяризував цю тему та здійснив свої прориви. Більше на сайті i-kherson.
Проблеми з дитинства
Народився Віталій Михайлович у 1930 році в Херсоні. На жаль, ще в ранньому дитинстві він захворів на поліомієліт. Перенесена хвороба назавжди залишила відбиток на його здоров’ї. На той час будь-якого механізму лікування такої хвороби не існувало. Власне, як і щеплень які є у 21 столітті.
Ще зі шкільних часів він почав захоплюватися астрономією. У той час ця наука була ще мало досліджена та відкрита. У 1949 році Григоревський вступив до Одеського університету на астрономічну спеціальність.
Йому пощастило проходити практику в Абастуманській обсерваторії в Грузії. Саме там він знайшов своє місце в астрономії – поляриметричне спостереження за зірками. Найбільше його захопило затемнення змінювальної Бета Ліри. Змінні зірки типу Бета Ліра – це підтип подвійних зірок. Це зірки, які існують завжди у команді з іншою зіркою. Їх називають змінними через те, що обертаючись навколо загального центру маси, їхній блиск іноді перекриває один одного.
Після закінчення Одеського університету він вирушив на роботу до Кишинева. Там він працював на кафедрі прикладної математики. Такий вибір було зроблено через те, що на кафедрі організували дослідження змінних зірок та штучних супутників Землі (ШСЗ).
На основі своїх досліджень Віталій Михайлович видав багато наукових праць. Його професіоналізм допоміг йому бути причетним до запуску супутника «Ехо-2».
Супутник «Ехо-2» – це штучний супутник Землі. Він знаходився на орбіті з 1964 по 1969 рік. Замовником супутника були НАСА. Його запускали із американської бази Ванденберг. Для Григоревського залучення до такого виду зайнятості було великим проривом у кар’єрі. «Ехо-2» був покращеною версією «Ехо-1». Запуск супутника був спільною програмою американської та радянської космічної програми. Головним завданням «Ехо-2» було дослідження варіацій щільності верхньої атмосфери Землі. Він подарував астрономам неймовірні дані, які допомогли просунути багато досліджень.
Перший у світі
Віталій Григоревський здійснив справжній прорив у світовій астрономії. Він став першим, хто почав вести спостереження за траєкторією штучних супутників Землі.
ШСЗ на орбіті Землі курсують постійно. В основному вони служать для дослідження Землі, її поверхні, сусідніх космічних об’єктів та космосу загалом. Кожен ШСЗ має свої конкретні функції, від чого залежить їх тип.
У 21 столітті ШСЗ стали вірними помічниками для метеорологів. З їхньою допомогою можна спостерігати за погодними умовами по всій планеті та складати прогнози. Через ШСЗ метеорологи бачать зародження гроз десь у Тихому океані. Завдяки цьому про тайфуни або циклони, що насуваються, люди дізнаються заздалегідь.
Супутники – навігатори допомагають постачати людям навігаційні дані. Цим найчастіше користуються моряки. А супутники зв’язку дозволять покрити всю планету безперебійним мобільним та інтернет-зв’язком.
У 21 столітті спостерігати за ШСЗ не так вже й складно. Це можуть робити навіть астрономи-аматори із мінімальним обладнанням. Є багато комп’ютерних програм, які в цьому допомагають.
Хоча в нічному небі їх можна побачити навіть неозброєним поглядом. Це тому, що вони знаходяться відносно близько до землі на навколоземній орбіті. Спочатку їх можна сплутати з зіркою, але зірки не рухаються, а супутник і його світло, що відбивається, рухається. Навіть існує Клуб спостерігачів за супутниками.
Те, що у 21 столітті стало якимось хобі, і вже не так цікавить астрономів, сталося завдяки Григоревському. Те, що він став цим займатися, привернуло увагу до ШСЗ. І саме Григоревський відкрив важливість ШСЗ. Розширив їх функціонал, що у непрямому вигляді вплинуло на розвиток суміжних наук.