Спорт буває різним. Не завжди йдеться про накачані м’язи або унікальні фізичні здібності. Шахи – це спорт для мізків. Але, на жаль, не дуже популярний через стереотипне уявлення про шахістів. Розвинути спортивні навички до бігу або стрибків може практично кожен, але з інтелектуальними здібностями все куди складніше. Херсонців це не налякало. Більше на нашому сайті i-kherson.com.
Батько-засновник
Привчання херсонців до шахів розпочалося з діяльності однієї людини – Будовича Едуарда Михайловича. Народився перший директор шахового клубу в 1949 році. Його батьки були простими роботягами — кравцем та вчителькою. Сам він ще зі шкільного часу любив музику. Навчаючись у херсонській середній школі №51 він навчився грати на безлічі музичних інструментів. Найулюбленішими у нього були гітара і піаніно.
В 1960-х роках у палаці піонерів працював шаховий клуб. Ним керував тренер із першим розрядом Аронов Олександр Рафаїлович. Незважаючи на відсутність у нього великих шахових досягнень, його гурток був досить відомим. Багато місцевих іменитих шахістів час від часу відвідували заняття і передавали свій досвід юним шахістам.
Дорослість у колі великих херсонських шахістів зробила Едуарда Михайловича триразовим чемпіоном Херсона до кінця 1960-х років. Дитяче захоплення переросло у хобі протягом усього життя. Попри те, що його освіта не була пов’язана з шаховим світом, він не закинув їх під час служби в армії. Навіть став чемпіоном міста Сизрань. Коли військова служба закінчилася, Едуард Михайлович повернувся до рідного Херсона й активно зайнявся відродженням шахової справи у місті. Зі своєю майбутньою дружиною вони познайомилися також на шаховому змаганні. Улюблена справа їх поєднала.
До 1975 року всі збори та змагання шахових клубів проходили у невеликих класах та кімнатах на стадіоні «Кристал». Херсонські шахісти не мали свого будинку, але активно працювали над тим, щоб створити його.
І в 1975 році на засіданні міської ради було вирішено створити шахово – шашковий клуб міста Херсон – ДЗГ «Авангард». Директором призначили Будовича. Окрім безпосередніх занять, у гуртку проводились і просвітницькі лекції від іменитих місцевих шахістів з метою залучити дітей до цього спорту.
Перша будівля клубу розташовувалась у підвальному приміщенні на проспекті Ушакова. Всього дві маленькі кімнати та кілька співробітників розпочали довгий шлях розвитку шахової справи у місті.
Підвищення кваліфікації
Однією з перепон на шляху створення шахового клубу була низька кваліфікація місцевих шахістів. Шаховий спорт такий самий вид спорту, як і баскетбол, волейбол, плавання. Там є свої розряди, які шахісти мають завойовувати на змаганнях та турнірах. В 1976 році Будович виконав норму майстра спорту з шахів на Всеукраїнському фестивалі профспілок в Одесі. Також був частиною збірної області у Спартакіаді України.
Будович завжди розумів один важливий зарок у розвитку шахів у місті — дитяча шахова школа. На все потрібен час. І щоб виховати хорошого шахіста потрібен час і зусилля. У дитячому віці нам усім легше дається навчання та засвоєння нової інформації. З цієї причини перші кроки в шаховому світі краще робити ще з часів початкової школи.
Наприкінці 1970-х років Будович активно проводив шахові та шашкові турніри. Це добре вплинуло на кількість членів клубу. В 1981 році їх було 225 осіб.
Отримавши перше приміщення під клуб, всі раділи, але довго це не тривало. Під клуб виділили не новий будинок, і на початку 80-х будинок разом із підвалом знесли через руйнування самої будівлі. Так все могло б закінчитися, але в Херсоні розпочався шаховий БУМ.
Дитяча шахова школа
В 1985 році завдяки зусиллям Едуарда Михайловича при шаховому клубі відкрили ДЮСШ шахів. Будович «заклав» перше каміння для дитячої школи, але її директором став інший шахіст. Вчительський потенціал школи був величезним: Тельман, Левченко, Чепинога, Ряхівська, Хмельницький.
У школі діти не лише відвідували уроки та тренування, а й брали участь у різноманітних змаганнях. Вже з перших років навчання вони здобували медалі.
Директор клубу був таким самим ідейним фанатиком шахів, як і Будович. З цієї самої школи йому було мало. У селищі Лазурне на туристичній базі «Чорномор» вони організували шаховий фестиваль. Він був настільки престижним і шанованим, що там брали участь з усіх куточків Радянського Союзу.
Учні школи щорічно боролися за право виступати та представляти місто та школу на фестивальних змаганнях. Це було почесно.
Незважаючи на успіхи херсонських шахістів, після руйнування їхнього колишнього будинку знайти новий притулок їм було не просто. Бідолашні шахісти були змушені блукати по всьому місту. Практично ніхто не вірив, що шаховий клуб отримає хоча б якийсь постійний притулок, не те що персональна будівля. Але віри Едуарда Михайловича вистачало на всіх. Він довго стукав у різні двері, бився за майбутнє шахістів і досяг свого. 1986 року на вулиці Леніна їм виділили будівлю. Та ще й відремонтували відповідно до духу шахового світу.
Це було справжнє свято. Відремонтована будівля, необхідний інструмент, бібліотека. Тепер клуб мав абсолютно все необхідне для розвитку та подальшого існування. На той час у школі та клубі нараховувалося близько 400 учнів.
Банкет на весь світ
Херсонський шаховий клуб був, мабуть, найвідомішим на території України. Навіть у столиці не було клубу, який міг би перевершити успіх та розмах херсонського. Під керівництвом Будовича в області були відкриті філії: Цюрупинськ, Генічеськ, Білозерка, Гола Пристань, Станіславка, Музиківка, Нова Каховка.
Цюрупинська філія була однією з найкращих. Його тренер та завідувач Кравченка Микола Сергійович створив усі умови для дітей, щоб вони не відрізнялися від міських шахістів.
Якоїсь міри Херсон став українською шаховою столицею. У ньому проводилися головні спортивні змагання: чемпіонат з шахів серед чоловіків (1989 рік), першість СРСР серед молодих майстрів (1990 рік), Кубок союзу шахістів серед жінок (1992 рік), щорічні фінальні та пів фінальні змагання. Підопічна Едуарда Михайловича була найсильнішими шахістами у країні. Але це не вберегло клуб від хвилювань у період реформи 1991 року.
Щоб урятувати своє дітище Едуард Михайлович став депутатом міської ради. Він намагався лобіювати інтереси клубу та хотів бути впевненим, що про нього не забудуть. Але фінансування все одно не вистачало. У той час, як Будович шукав нових спонсорів та покровителів, багато тренерів кидали шахи. У нових реаліях вони почали відходити другий чи навіть третій план. Але Едуард Михайлович продовжував нести свою головну місію розвивати шахи. В 1998 році він допомагав готувати шахістів до міжнародних турнірів. Під його крилом жіноча команда у Словенії виборола Кубок Європи вперше в Україні.
З розвитком цифрового прогресу у 21 столітті шахи відійшли у багатьох на другий план. Вони стали пережитком минулого. Їхня популярність сильно впала. Мало які херсонські діти хотіли займатися ними. Але клуб продовжував своє існування. У 2023 році під час обстрілу міста російськими військами було частково пошкоджено будівлю шахового клубу. Херсонський шахово-шашковий клуб такий же незламний, як і саме місто.
