Футбол – гра мільйонів. У всьому світі десятки тисяч чоловіків і жінок вболівають за улюблені команди, а футболісти справжні світові зірки з мільйонними доходами. І водночас футбол це найпоширеніша гра хлопчаків. Кожен хлопчик у дитинстві ганяв м’яч у дворі, але далеко не у всіх дитяча гра переросла у щось серйозне.
Херсон став місцем народження видатного футболіста та тренера Євгена Кучеревського. Більше на нашому сайті i-kherson.com.
Тяжке дитинство та перші перемоги
Народився Євгеній Мефодійович 6 серпня 1941 року. За два тижні Херсон окупували німецькі війська. Почався складний час для херсонців. Цей період вплинув на кожного громадянина. Кучеревському пощастило, що він був дуже маленький і не запам’ятав усіх кошмарів, що відбувалися на вулицях міста.
Спорт був з Кучеревським із самого дитинства. Ось тільки він захоплювався тоді баскетболом. Зміг навіть встановити рекорд області зі стрибків у висоту. Його рекорд 196 см не могли побити протягом 15 років.
З 17 років Євгеній Мефодійович серйозно зайнявся футболом. Спочатку великих висот він не мав. Грав у херсонських клубах нижчих дивізіонів. Місцевий клуб став його першим будинком та школою для професійного дорослішання. Почав він як нападник, але згодом став чудовим воротарем.
Раз у раз він переходив з одного футбольного клубу до іншого. З рідного Херсона до Одеси, потім до Миколаєва. Його прихід у миколаївський «Суднобудівник» став справжнім святом для команди. Він приніс їм чимало перемог. Його кар’єра, як футболіста, довго не тривала. Хоча він показував хороші результати та був цінним членом кожної команди. Дорога тренера цікавила його більше і в 32 він змінив сферу діяльності.
Справжній наставник
Першими його підопічними була команда «Баштанка». Ставши учителем і наставником, він не закинув навчання. Уважно переймав досвід інших тренерів. Його майстерність змогла аматорську команду з Нікополя вивести до Першої ліги. Інші клуби швидко дізналися про його тренерські таланти й стали переманювати його. Два роки тренував «Колос», поки ті не досягли своєї вершини.
Кучеревський жив футболом. Йому належала ідея створення спортивного інтернату у Херсоні. Від туди вийшли такі великі футболісти як Павло Яковенко та Микола Медін.
Успіх у тренерській роботі Кучеревського був настільки великий, що в 1990 році він мало не очолив збірну СРСР. Колишній тренер, йдучи у відставку, наполягав лише на його кандидатурі, але вступила в гру бюрократія чи особисті мотиви. Його не утвердила Федерація футболу СРСР.
Після здобуття незалежності України Кучеревський якийсь час ще тренував місцеві клуби, але потім подався до Тунісу. Там він працював із клубом «Етуаль дю Сахел» та привів до Кубка країни. Про його талант почали визнавати далеко поза батьківщиною. Але його гаряча вдача і сутичка з рефері примусила його виїхати з Африки.
Тренерська робота змусила Кучеревського кидатися між країнами. Після Тунісу був Радянський Союз, де він тренував, і шукав нові футбольні таланти. Потім він повернувся до рідного «Динамо», а потім і до Миколаєва. У Тулі він провернув один ризикований задум – залучити до місцевого «Арсеналу» бразильських гравців, хоча згодом цей експеримент провалився.
Справжню славу йому приніс період 2001-2003 років. У цей час він тренував “Дніпро”. 2003 року вони перемогли німецький «Гамбург» з рахунком 3:0. Завдяки його тренерству Україна пробилася до 1/4 Чемпіонату світу з футболу 2006 року. Це зробив його найкращим тренером України та клубу «Дніпро».
Помер великий тренер і спортсмен у 2006 році. Його машина потрапила до аварії. Шансів вижити у нього не було. Насамперед через те, що за пару хвилин до аварії у нього стався інфаркт. Цього дня він їхав зі своєї дачі на матч дублерів «Дніпра». Яким би хвилястим не був його тренерський шлях, він жив футболом до останнього дня.
