У 1960-х роках у багатьох містах України з’явилася велика кількість пам’ятників, меморіальних дощок, зелених зон, названих на честь людей, які перемогли у 1945 році фашизм. Більше на i-kherson.com.

Народження пам’ятного місця

Одним із грандіозних проєктів, які були реалізовані в даному контексті, став херсонський парк Слави – меморіальний комплекс, присвячений визволенню Херсона березні 1944 року. Парк був основ у 1967 році поблизу знакових для Херсона місць: парку “Херсонська фортеця” та Катерининського собору.

13 березня 1967 року, у чергову річницю визволення міста, тут було урочисто перепоховано останки воїна, який загинув під час тих героїчних подій. Дев’ятого травня того ж року було запалено Вічний вогонь, а над похованням встановили пам’ятний знак зі словами:

“Ти Вітчизні життя віддав i безсмертним навіки став, Невідомий герой-солдат”.

У березні 1969 року місто та його мешканці відзначили 25-ту річницю визволення міста. На честь цієї дати на постаменті парку Слави було встановлено пам’ятник героям-визволителям.

– військам 49-тої гвардійської стрілецької дивізії під командуванням полковника Василя Маргелова та 295-тої стрілецької дивізії під командуванням полковника А. П. Дорофєєва, які 13 березня 1944 р. звільнили місто від німецької окупації. Як пам’ятник було обрано легендарну машину тієї війни проти гітлерівської Німеччини – танк “Т-34”.

Чому пам’ятником стала грізна бойова машина

За задумами фахівців, які проєктували парк, його меморіал мав би включити скульптуру, що відображає образ бандуриста. Він сидить на кургані й уособлює наступність героїчних поколінь з часів козацтва. Однак, такий варіант пам’ятника не пройшов.

Історикам і тим, кому цікаві питання, пов’язані зі звільненням Херсона 13 березня 1943 року, добре відомі найменування двох дивізій Червоної армії: 49-ї гвардійської стрілецької та 295-ї стрілецької. Про ці з’єднання, їхніх командирів та простих воїнів написано багато книг, мемуарів, статей. Однак у період війни з фашизмом навіть найсміливіші та найдосвідченіші солдати та офіцери не обходилися без підтримки танків, самохідних установок та артилерії. Саме таку підтримку у боях за Херсон піхотинцям полковників В. Маргелова та О. Дорофєєва, які командували названі дивізіями, надали танкісти 5-ї гвардійської механізованої бригади.

Воїни об’єднання, сформованого брали участь півдня України. Спочатку вони успішно виконували завдання під час Донбаської операції. Потім на них було покладено броньовану підтримку стрілецьких підрозділів, які наступали на Херсон.

У той час бригадою командував полковник Ф. Сафронов – учасник війни з перших її днів. На початку війни він командував 658-м мотострілецьким полком у складі Одеського військового округу. Його дивізія розташовувалась у місті Сарата. У липні 1943 року він прийняв командування 5-ю бригадою.

Бригада гвардії полковника Сафронова відзначилася у боях за залізничний вузол Волноваха. У боях за Берислав та Херсон вона носила почесне найменування “Волноваська”.

У ніч на 11 березня воїни бригади підручними засобами форсували Дніпро, після чого заволодіти містом Берислав. Закріпившись на відвойованому плацдармі, бригада продовжила наступ у напрямку річки Інгулець. Нарешті, 13 березня, взаємодіючи у 4-й механізованій бригаді, гвардійці Сафронова захопили північно-східні околиці Херсона.

У звітах командування йшлося про те, що під час боїв у районі Херсона 5-та гвардійська мехбригада подолала 90 кілометрів, зайнявши 90 населених пунктів; фашисти повністю втратили один піхотний полк. На полях битв загинуло близько 700 солдатів і офіцерів вермахту, ще 265 людей було полонено.

Наші воїни захопили 389 одиниць стрілецької зброї, 48 мінометів, багато іншого військового майна.

За умілі дії при звільненні міст Берислав та Херсон механізована бригада, якою командував полковник Сафронов, була відзначена орденом Червоного Прапора. Сам командир був представлений до нагородження орденом Леніна – найвищою нагородою країни. Проте начальники, що стояли над ним, розсудили інакше. У результаті він був нагороджений орденом Суворова 2-го ступеня, що загалом теж було високою оцінкою заслуг командира.