З 1917 по середину 1940-х місто Херсон неодноразово змінювало свій адміністративний статус. Нарешті, 1944 року наше місто знову набуло права бути головним містом області на півдні Української РСР. Така подія передбачала значні зміни в інфраструктурі міста, зокрема в його культурному аспекті.
Влітку 1944 року Херсон ледь приходив до тями, а керівництво міста подбало про те, щоб до мешканців повернулося відчуття миру та спокою. Адже місту довелося витримати сотні днів фашистської окупації: без веселощів, хороших кінофільмів та якісних сценічних вистав. Більше на i-kherson.com.
Народження Херсонської філармонії
Через три місяці з дня звільнення була організована Обласна філармонія. Відповідний наказ став одним із перших документів відділу у справах мистецтв Херсонської області.
Поступово, набираючись сил, ця установа культури стала однією з провідних у місті, а й у всій країні. На початку 1960-х у філармонії спостерігався сплеск появи та розвитку творчих колективів різного спрямування. Найбільш відомими стали ансамбль «Веснянка» та естрадний колектив «Здрастуйте, сонце!».
У Херсоні з гастролями приїжджали талановиті виконавці із різних країн світу.
Відродження головного театру Херсонщини
Майже на порожньому місці поновлював свою працю Український музично-драматичний театр. Він був створений лише за п’ять років до початку війни. У період, коли наш народ провадив визвольну війну проти фашистів, актори театру брали участь у фронтових концертах. Незадовго до окупації багатьох акторів театру встигли евакуювати до середньоазійського міста Кзил-Кій. Там вони виступали перед бійцями, які проходили лікування у шпиталях.
На жаль, частина акторів змушена була залишитись в окупації. Під загрозою смерті вони, робітничі сцени та інші співробітники театру змушені були працювати. Коли ж маховик війни розвернувся в західному напрямку, фашисти відступали, втрачаючи місто за містом, майже весь склад трупи херсонської був силою вивезений до Німеччини.
Артисти, які повернулися з евакуації, побачили на місці будівлі їхні театри руїни. Трагічна доля спіткала будівлю театру другого дня після звільнення. Чотирнадцятого березня у ньому відбулися урочисті збори, присвячені радісній події. Через пів години після початку заходу театр вибухнув і був повністю зруйнований.
Як показало слідство, причиною трагедії була вибухівка, закладена німцями напередодні втечі з Херсона. Версію можна вважати цілком логічною, якщо не враховувати те, що в перший день звільнення театр перевірили на наявність мін, яких … не виявилося.
Декількома роками пізніше з’явилася друга гіпотеза, згідно з якою будівля театру злетіла на повітря від тих теж фашистських мін, але які були використані співробітниками держбезпеки. Ті, мовляв, хотіли одним ударом розправитися елітою міста, що зібралася у будівлі театру. Немає жодного секрету в тому, що після звільнення міст та сіл співробітники апарату репресій бачили у кожному жителі посібника фашистів.
У репертуарі театру на той час були різні твори вітчизняних закордонних авторів. Одні з найпопулярніших вистав ставилися за п’єсами Миколи Гоголя. Це була “Одруження”, прем’єра якої відбулася ще до війни. 1945 року колектив театру поставив комедію на п’ять дій “Ревізор” в інтерпретації знаменитого актора та перекладача Миколи Садовського. Глядачі також побачили постановки “Травнева ніч”, “Сорочинський ярмарок”. Треба сказати, що ці вистави були підготовлені різними режисерами, що говорить про інтерес до творів Миколи Гоголя в той період.
Упродовж майже вісімнадцяти років трупі театру давали можливість здійснити її роботу різні установи. Зрештою, у травні 1962 року на місці зруйнованої будівлі для Українського музично-драматичного театру було збудовано новий будинок. Ця подія стала справжнім подарунком колективу, в якому служило багато талановитих акторів та фахівців, без роботи яких не обходяться театральні свята.
