Хто ж не бажає стати відомим. Але не всі вміють співати, писати пісні чи грати у кіно. Але знаменита Книга рекордів стала порятунком для всіх, хто бажає здобути частинку слави. У Книзі рекордів Гіннеса записують досягнення абсолютно у всіх можливих сферах. Рекордом визнають те, що до цього не робив хтось, або робив менше, гірше.
Херсонці вписали свої імена у світову історію рекордів неодноразово. Більше на сайті i-kherson.com.
Олімпійська зірка – Лариса Латиніна
Першим, хто потрапив до Книги рекордів, стала херсонська гімнастка Лариса Латиніна. Свого часу вона виборола аж 18 олімпійських нагород, з яких 9 золотих. Ніхто упродовж 48 років не зміг побити її рекорд. Успіх Латиніною перевершили лише у 2012 році. Саме за це вона потрапила до Книги рекордів Гіннеса — найтитулованіша гімнастка у світі. Але за цим рекордним фактом її біографії стоїть довга історія.
Народилася Лариса Семенівна у Херсоні у 1934 році. З раннього дитинства дівчинка мріяла про балет. І щойно у місті відкрилася студія хореографії, мати Лариси за останні гроші відправила доньку здійснювати свою мрію. Ларису Семенівну мати виховувала сама, батько загинув на фронті. Жили досить бідно. Можливо, саме приклад наполегливої праці вплинув на силу волі Лариси.
Після закриття балетного класу дівчинка вирушила на гімнастику. Їй тоді було 10 років. Свою першу медаль вона виборола у 1950 році на шкільних змаганнях. У дев’ятому класі Лариса Семенівна вже виконала норматив майстра спорту СРСР. Окрім успіхів у гімнастиці, дівчинка закінчила школу №14 із золотою медаллю та вступила до Київського політехнічного інституту. У столиці вона продовжила займатись гімнастикою під керівництвом Олександра Мішакова. На Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Бухаресті Лариса виборола свою першу золоту медаль.
Латиніна вдавалося поєднувати навчання в університеті, заняття спортом та сімейне життя. 1958 року у неї народилася донька. На руках з дитиною вона змогла закінчити навчання та готуватися до літньої Спартакіади. У 1956 та 1960 році вона стала абсолютною олімпійською чемпіонкою. А в 1958 та 1962 роках стала абсолютною чемпіонкою світу. У 1958 році вона виступала на 5 місяці вагітності та виборола п’ять золотих медалей.
Після закінчення спортивної кар’єри Лариса Семенівна, як і багато спортсменів, стала тренером. З-під її крила виходили лише олімпійські призери та золоті медалісти.
Найвищий баскетболіст у світі
Олександр Сизоненко народився у Новотроїцькому районі Херсонської області. Можливо його життя було б не примітним, якби природа не нагородила його зростання 2 м і 43 см. У 1990 році він був найвищою людиною у світі. І так і залишався найвищим баскетболістом у світі. За що й потрапив до Книги рекордів Гіннеса. З таким зростом йому був шлях лише до баскетболу. Грати він почав у Новокахівському ПТУ.
У дитинстві зріст Олександра і швидкість, з якою він ріс, вважали аномальним. Лікарі намагалися зупинити процес. Йому робили операцію на гіпофізі, двічі робили трепанацію черепа. Але зупинити зростання було неможливо. Попри те, що людям з великим зростанням радіють у баскетболі, протягом усього життя вони стикаються з проблемами зі здоров’ям.
З 1976 – 1978 року він грав у ленінградському “Спартаку”, потім у куйбишевському “Будівельнику”. Він був одним із найкращих центрових у країні. Хоча через свій зріст, який був надто великим навіть для баскетболу, він не мав необхідної швидкості у грі. Хоча й був неймовірно талановитим баскетболістом з особливим чуттям.
У 1986 році Сизоненко пішов зі спорту після травми гомілки та неправильного лікування. Це поставило хрест на його спортивній кар’єрі. Після суперечки він мав спроби зніматися в кіно. Але через своє зростання у Сизоненка почалися проблеми зі здоров’ям. Із сильного остеопорозу він навіть удома ходив на милицях. Зростання та маса тіла тиснули на суглоби.
Дивно в його тілі було те, що він до кінця свого життя продовжував рости. Це так і цікавило вчених, які просто прагнули отримати його тіло після смерті. Але він відмовлявся. Помер найвищий херсонець у 2012 році. Він довго хворів, був прикутий до ліжка. Сумний кінець успішної кар’єри найвищого баскетболіста у світі.
Як херсонець крижини розбивав
Виявити свої таланти можна по-різному. Сергій Всеволодов видатний каратист. Але до Книги рекордів Гіннеса він потрапив не за свої заслуги на татамі та медалі. Він розбив 12 крижаних брил. Йому вдалося побити рекорд японського каратиста. Зробив він це ще далекого 2005 року.
Хоча спортивних титулів у нього вистачає — Чемпіон світу з кіокушин карате серед ветеранів, рекордсмен світу з тамешиварі, заслужений тренер України, керівник спортивного клубу, суддя міжнародних змагань та багато іншого.
До 1979 року Всеволодов навіть не думав про спорт. Він закінчив Херсонське морехідне училище ім. Лейтенанта П.П.Шмідта, згодом Херсонський державний інститут. Довгий час ходив у морські плавання, був працівником Херсонського морського торговельного порту.
У 1979 році він познайомився з Анатолієм Матюшиним і захопився картою. 1990 року в Миколаєві проходив перший в Україні чемпіонат з кіокушин карате, і Всеволодов став там чемпіоном у своїй ваговій категорії.
Ще до своєї перемоги він заснував у Херсоні спортивний центр з кіокушин карате. У цьому спортивному центрі займалися не лише любителі, а й професіонали. У стінах, збудованих Всеволодом, готували найкращих у країні спортсменів. З 2007 року він є президентом Української Спілки Кіокушин. Не дивлячись на успіхи спортсменів та зусилля херсонців, до 2020 року кіокушин карате не вважався окремим спортом. Всеволодов довго виборював його «незалежність». І домігся бажаного.
Як херсонську пустелю підкоряли
Херсонська область не тільки стала домівкою для багатьох гіннесівських рекордсменів, але ще й сама породила найбільшу пустелю в Європі — Олешківський піски, яка стала локацією для нового рекорду.
Люди з усієї країни з’їжджаються, щоб спробувати свої сили у перетині цієї пустелі. Херсонська область стала володарем унікальної природної пам’ятки, без якої деякі рекордні досягнення були б неможливими.
2021 року змагатися вирішили три команди з різних міст України. Пустелі перетинати вони зібралися на аеростатах. Перетин херсонської пустелі на аеростаті потрапив до Книги рекордів Гіннеса. Туди вписали як імена спортсменів, а й саме місце.
Загальна площа Олешківських пісків 162 000 га. Попри те, що її називають пустелею, вона далека від нашого звичного поняття пустелі. Це не Сахара. В одній частині пісків навіть висаджено невеликий ліс. Але водночас це найбільший піщаний масив в Україні.
2010 року Олешківські піски стали національним заповідником. У ньому є піщані горби, дюни, псамофітна рослинність – флора піщаних ґрунтів.
Назва походить від старослов’янського слова Олеш – ліс. Коли археологи досліджували цю місцевість, то дійшли висновку, що колись у ньому були рясні листяні насадження. Утворилися Олешківські піски дуже давно. Його літочислення почалося ще з льодовикового періоду. Тільки з 18 століття цю місцевість почали використовувати як пасовища для овець.
Вівць було так багато, що рік за роком вони повністю витоптали і вищипали всю рослинність. Це призвело до того, що колись зелена та місцевість стала просто пустельною пусткою. І вітер цьому сприяв. Порив вітру розносили пісок з ділянок, що оголилися, по всій площі. У 18 столітті Олешківські піски були густо зеленими, а сто років потому вже пустеля. У пориві прогодувати себе, людство стало причиною зникнення зеленого масиву та утворення пустелі.
