Рівноправність та боротьба феміністок призвела до того, що жінки у всіх сферах стали на один рівень із чоловіками. І спорт не став винятком. Немає такого виду спорту, в якому жінки не заявили б про себе. Навіть у боксі є представниці прекрасної статі.
Херсонки неодноразово заявляли про себе на різних змаганнях, і футбол не став винятком. В області є знаменита жіноча футбольна команда «Южанка». Більше на нашому сайті i-kherson.com.
Як загартовувалася «Южанка»
«Южанка» далеко не перша жіноча футбольна команда Херсону. Ще у 80-х херсонські дівчата грали у команді «Колос». І не просто грали, а успішно зарекомендували себе у футбольному світі. Тоді жіночий футбол не вважався чимось ґрунтовним та серйозним. У 21 столітті багато що змінилося, але з жіночим футболом не все так просто.
Футбольний клуб заснували у 2003 році. Директором клубу виступив Олексій Борщенко, тренером був його брат Володимир Борщенко, а президентом клубу став Геннадій Невидничий. Ці троє чоловіків серйозно займалися відродженням жіночого мініфутболу і футболу. ДЮКФП №5 та її директор Віктор Бербенцев на постійній основі надавав новоявленому клубу та команді місце для тренувань. Основним кольором футбольної форми у дівчаток був жовтий та червоний – жовта футболка з червоними рукавами та червоні шорти.
Здебільшого у команді були дівчатка із проблемних чи соціально незахищених сімей. Спорт став для них порятунком і забрав їх з вулиці. Через два роки в клубі перебувало 80 дівчаток віком від 10 – 17 років. Найкращим показником діяльності будь-якого футбольного клубу є успіх його вихованців.
Вже за кілька років п’ять дівчат увійшли до збірної країни з футболу. Ще дві дівчинки підліткового віку стали частиною молодіжної збірної України з футболу та грали на чемпіонаті Європи.
У 2005 році «Южанка» грала у Вищій лізі. Успішні показники дівчаток дозволили їм заявити про себе як серйозну жіночу футбольну команду. 2006 року їх помітила компанія «Майстер-С» і взяла під своє крило. Тоді вони змінили назву на «Южанка-Майстер-С». Нова співпраця дозволила їм у Вищій лізі фінішувати не на сьомому місці, як це було раніше, а на п’ятому.
Їхній успіх не був стрімким. У 2007 та 2008 роках вони знову опинилася на сьомому місці. Стратегія дівчаток і погане фінансування не дозволяла їм досягти призових місць. Тому у 2009 році вони не брали участі у жодному чемпіонаті. Наступного року команда повернулися до змагань, але в середині року зійшли з дистанції через відсутність фінансування.
Після такого провального року херсонський футбольний клуб зазнав ряду змін, і замість дорослого жіночого футболу почав займатися лише базовою підготовкою дітей.
Хто вбив «Южанку»?
У 2004 році «Южанка» їздила на спортивні збори та тренування до Ялти. Дівчата змогли проявити себе у кращому світлі. І були єдиною жіночою футбольною командою із півдня України. Але на цьому добрі новини закінчились. Херсонські дівчата були найгірше екіпіровані. Команди з інших областей приїхали з найкращою формою та інвентарем. На цю поїздку тренер виділяв гроші зі своєї кишені. На жаль, тодішньому міському управлінню було абсолютно все одно на жіночий футбол. І це спричинило падіння «Южанки». Ті дівчата, яким вдалося зарекомендувати себе у футболі, знаходили місця в інших клубах. Через погане фінансування спортсменки просто втекли з «Южанки». Адже справа не лише у формі. Щоб поїхати на якісь змагання, потрібне фінансування. А якщо врахувати, що більшість спортсменок із неблагополучних сімей, то на допомогу батьків чекати не варто. Це проблема багатьох спортивних команд. Фінансування спорту не лише на Херсонщині залишає бажати кращого. І спортсменам, окрім боротьби із суперниками, доводиться боротися з владою за право бути спортсменом.
