Географічне розташування Херсонської області стало приводом для формування біологів, іхтіологів, гідробіологів та багатьох вчених. Микола Дзюбан став одним із таких учених. У світі науки він зміг уславити не лише себе, а й Херсонщину. Більше на сайті i-kherson.
Козачий рід
Народився Микола Дзюбан у 1910 році в Херсоні. Його батько походив із родини козацьких офіцерів. Він керував конярським маєтком недалеко від Каховки. З ранніх років Микола Андрійович виявляв великий інтерес до наук. Навіть незважаючи на своє каліцтво. У ранньому дитинстві він перехворів і став постійно кульгати. У віці 14 років Дзюбан екстерном склав іспити та вступив до трудової школи, а вже в 1927 році отримав атестат.
У дитинстві його цікавила ботаніка. На присадибній ділянці він зміг виростити безліч рослин. Саме це привело його до сільгосптехнікуму, де він вивчав садівництво.
Любов до навчання після сільгосптехнікуму привела його до Одеського рибоконсервного інституту, де він вперше став серйозно цікавитись іхтіологією та гідробіологією. Після чого відразу був зарахований до Мосрибітузу. У 30-ті роки це був головний центр вивчення гідробіології.
Великий прорив у вивченні та освоєнні нового виду діяльності Дзюбан здійснив у Керчі. Там він працював у Азовсько-Чорноморському науково-дослідному інституті. Основна частина його досліджень полягала у вивченні трофічних зв’язків (один вид живиться останками чи живими особинами іншого виду).
У 1935 році Дзюбан вступив до аспірантури, де займався дослідженнями популярної теми — харчування ракоподібних. Після захисту кандидатської дисертації Микола Андрійович отримав направлення до Москви. На той момент у нього вже була дружина та дочка. Згодом вона пішла стопами батька і стала гідробіологом. Через це він не зміг залишитись у Москві. Тягати молоду сім’ю гуртожитками було не комфортно. Наприкінці 30-х років Дзюбан повернувся з родиною до рідного Херсона.
Викладання
Зі своїм багажем знань йому не важко було знайти роботу. На жаль, спочатку вона була далека від дослідницької стежки. Дзюбан почав працювати у Херсонському педагогічному інституті. Навіть зміг дійти до посади декана природничого факультету. Але цього йому було мало, і він став ініціатором гідробіологічних досліджень лиманів та прибережної зони Чорного моря. Усі експедиції та зони дослідження він відвідував самостійно. 1941 року було затверджено створення гідробіологічної станції на Південному Бузі.
Під час Другої світової війни він займався оформленням документів для своїх студентів і сам до останнього моменту не евакуювався. Внаслідок чого залишився в окупації, а його родина була в безпеці.
В окупації інститут дуже постраждав. Микола Андрійович самостійно відтворвав більшість матеріально-технічної бази факультету — опудала, карти, малюнки, навчальні посібники та інше.
У 1947 році Дзюбан отримав премію, яку витратив на створення науково-дослідної станції. У майбутньому ця станція стала частиною Інституту біології південних морів.
Наприкінці 40-х років Дзюбан активно займався вирощуванням рідкісного виду риб — чорноморський вирізуб. Йому вдалося зробити прорив у цій галузі. У 1952 році Микола Андрійович назавжди залишив викладацьку роботу, повернувшись до наукових досліджень. Тоді ж почав працювати з вивченнями водосховища.
Новий виток кар’єри
У 1957 році Дзюбан був запрошений стати директором біостанції в Тольятті недалеко від Куйбишевської ГЕС. Микола Андрійович зміг проявити себе не лише як добрий учений, а і як чудовий керівник. Розвиваючи біостанцію та прилеглу територію, Дзюбан згадав захоплення дитинства, і створив чудовий парк — 100 видів дерев та 100 видів квітів. І разом із цим він побудував чудовий колектив, який згуртовано працював багато років. Сам Дзюбан вийшов на пенсію в 1970-х роках. Але він не зміг пройти повз створення єдиної мережі гідробіологічного моніторингу. У 1974 році повернувся до роботи. Також був директором Інституту екології Волзького басейну РАН. Помер Микола Дзюбан у 1898 році в Тольятті.