Багато херсонських вчених зуміли знайти своє місце у вченому світі. І Леонід Федорович Верещагін не став винятком. Херсонська область може пишатися тим, що стала домом для такого видатного вченого, чиї наукові роботи змогли вплинути на весь світ. Більше на сайті https://i-kherson.com.
Революційне дитинство
Народився Леонід Федорович у 1909 році у Херсоні. Його батько був службовцем. Дитинство майбутнього вченого могло б бути щасливим на теренах рідного міста. Але революція все змінила. Втікаючи від небезпеки, його родина перебралася до Одеси, де Верещагін закінчив реальне училище в 1924 році. Реальними училищами називали загальноосвітні установи, які надавали середню чи неповну середню освіту. В основному в них викладали природничі та математичні науки.
Після закінчення училища Леонід Федорович продовжив навчання у дворічній професійній школі. Там він здобув професію хіміка – аналітика. Потім два роки навчався в Одеському інституті народної освіти. Він навчався на фізико-математичному факультеті. Офіційно закінченої вищої освіти він не мав. Хоча на його рахунку було кілька дипломів від різних навчальних закладів. Але, згідно з дозволом міністра вищої освіти СРСР 1928 року Верещагін міг займатися викладацькою діяльністю. Одразу після цього він перебрався до Харкова.
На той час Харків був великим містом та столицею УРСР. Там було більше можливостей для викладання та навчання. Леонід Федорович закінчив аспірантуру в Українському фізико-технічному інституті. Його дипломною роботою було «Визначення структури бромистої ртуті».
Великий багаж знань дозволив йому отримати роботу у бюро досліджень Харківського турбінно-генераторного заводу. Там він займався дослідженнями мідистого немагнітного чавуну. Роботи з магнетизму принесли йому чималу славу у навчальних колах.
З 1939 він був завідувачем лабораторії надвисоких тисків в Інституті органічної хімії. Коли почалася Друга світова війна Верещагін не евакуювався у безпечніші області. Він продовжив працювати на своєму місці та виконувати завдання для Наркомату Озброєння.
Після закінчення війни він продовжив викладацьку та дослідницьку роботу. Тільки вже у МДУ. Багато часу він приділяв своїм дослідженням на тему високих тисків. Він вивчав, як воно впливає на метали та різні породи. І до своєї смерті в 1977 році не залишав свого робочого місця.
Передовик у теорії
Не дивлячись таку невибагливу та місцями нудну біографію, Леонід Верещагін зробив величезний внесок у науку. Його дослідження та розробки на тему високого тиску допомогли вдосконалити апаратуру для проведення наукових досліджень та різного виду робіт.
Багато років фізики намагалися зрозуміти, як у природі утворюються ті чи інші породи та метали. І коли ця таємниця була розгадана, фізики намагалися зрозуміти, чи можна тепер відтворити все в лабораторних умовах. Вивчення теми високого тиску допомогло Верещагіну розробити основи для синтетичних алмазів і нітриду бору.
Крім ювелірної справи, алмази потрібні під час шліфування або полірування. Їхня унікальна твердість дозволяє їм плавати та різати кам’яні породи, свердлити бетон і різати скло. Але у природі алмазів досить мало. І натуральні камені коштують дуже дорого, а синтетичні дешевше, і при цьому мають таку ж твердість. Для ювелірного відділу важлива чистота алмазу, а для шліфування лише його міцність. Це суттєво спростило життя будівельної та видобувної галузі. На Херсонщині є і гранітні кар’єри, і завод скловиробів, і суднобудівний завод. Відкриття Верещагіна було зроблено далеко за межами Херсона, але допомогло йому.
1974 року йому вдалося створити перші штучні алмази. Хоча вони й були схожі на дрібний порошок — алмазна крихта. Потім йому та його команді вдалося створити кулясті та непрозорі алмази.
Штучне каміння було міцніше натуральних, що було краще для промисловості. Також за керівництва Верещагіна вперше у світі отримали металічний водень. Його вчені розглядали, як варіант ефективного палива та надпровідника.
