Зірки. Вони завжди хвилювали свідомість романтиків та вчених. Що ховається у нескінченній темряві? Що стоїть за цими зірками, які щоночі запалюються над нашими головами? Як вони з’явилися та куди зникають? Астрономи та астрофізики вже багато років намагаються знайти відповіді хоч на малу частину всіх тих питань, що перед ними поставив Всесвіт.
Один з уродженців Херсона теж зробив свій внесок у розвиток світової астрофізики. Більше на сайті https://i-kherson.com.
З Херсона у Харкові
Юрій Володимирович Александров народився 20 січня 1934 року. Про його херсонське дитинство у глобальній мережі практично немає інформації. А шкода, адже вивчення засад становлення майбутнього вченого могло бути цікавим. Хто вплинув на вибір майбутньої професії, хто його підтримував і хто був його наставником — відповіді на ці запитання допомогли б зрозуміти природу його мислення. Але, на жаль, особистих даних про Юрія Володимировича немає.
Перші згадки датуються 1951 роком. Цього року він закінчив 131 середню школу міста Харків. З цього можна дійти невтішного висновку, що у Харків він переїхав бувши ще школярів разом із батьками. Причина переїзду також не відома. Найімовірніше робота батьків.
Після школи Александров вступив до Харківського державного університету на фізико-математичний факультет. 1966 року він отримав статус кандидата фізико-математичних наук.
Після закінчення освіти Юрій Володимирович пішов працювати на кафедру теоретичної механіки, а потім на кафедру вищої математики в училищі.
Лише 1967 року він став викладати на кафедрі астрономії одного з Харківських вишів.
Поступово Александров переходив з однієї сходинки кар’єрних сходів, до іншого. З 1977 року і протягом 27 років обіймав посаду завідувача кафедри астрономії.
За весь цей час він встиг зробити чимало відкриттів, які згодом використали не лише українські вчені.
Зоряні успіхи
На основі розробки Александрова було створено наскрізну програму комп’ютерної підготовки студентів-астрономів. З цієї програми у 2008 році розпочався шлях спеціальності «Космічна інформатика».
Перше, на що зміг вплинути Юрій Володимирович це процес навчання майбутніх астронавтів та астрономів. Александров намагався розширити сфери вивчення астрономії. Його навички та знання зробили його членом Ради з підготовки астрономічних кадрів.
Однією з головних заслуг Александрова є його вплив на впровадження астрономічної освіти в українських школах.
Астрономія – складна наука, але ще складніше зробити великі відкриття в науці, про яку знають лише одиниці.
Важко визначити, що було його головною пристрастю. Він цікавився фізикою планетних атмосфер, проблеми планетознавства, космологія, астрофізика, методика викладання астрономії.
Коли астрономам вдалося отримати перші фотометрії поверхні Юпітера, Александров зміг створити та розробити підхід до побудови моделей атмосфер планет. Також він вивчав і фотометрію Марса — планети, яка так привертає увагу всіх астрономів через високий варіант можливості розвитку життя на ній.
Його дослідження та роботи дозволили йому стати частиною редколегії журналу «Кінематика та фізика небесних тіл» та «Universitates».
Крім наукових статей, Александров займався прикладними дослідженнями. Саме успіх у його дослідженнях дозволив забезпечити польоти космічних апаратів до Місяця та Марса.
Проживаю практично все своє життя у Харку, Александров зробив дуже багато для Харківського планетарію. У Херсоні також є свій планетарій. Єдиний на півдні України, між іншим. Його відкрили у 1960 році.
Швидше за все, роботи Александрова вплинули на його становлення та розвиток. Хоч і непрямо. Його науково-популярні лекції, дослідження, праці допомагали вченим біля всієї країни.
За його заслуги у світі астрономії на честь Александрова назвали астероїд 18751 Юалександров.
Помер Юрій Володимирович у 2016 році у Харкові. Йому було 83 роки.
