В 19 столітті херсонці часто хворіли, тому роботи медикам було достатньо. Лікарі співпрацювали одне з одним, жили дружно. Лікували хворих, як могли, так би мовити, всіма дарами природи. Про те, як лікували херсонців читайте далі на i-kherson.com.
Перші випробування
Перше випробування для херсонських лікарів відбулося наприкінці 18 століття. Саме тоді наше місто охопила страшна епідемія – чума. Іншою не менш страшною хворобою була холера. Вирувала вона впродовж 19 століття. Лікарі міської санітарної комісії щороку хвилювалися перед спекотними днями, бо в цей період холера дуже швидко розповсюджувалась містом. Як тільки з нею не боролися: ізолювали хворих, перевіряли ринки, вигрібні ями.
Стосовно лікування епідемій, наприклад холери, воно було цікавим і своєрідним. Перцівка – ідеальний варіант лікування. Тобто як тільки у людини запідозрили холеру, наливали їй маленьку стопку перцівки. Звісно, ефекту не було ніякого, проте таке лікування серед містян вважалося найдієвішим.
Лікарі не схвалювали такий метод, майже силою заганяли хворих до інфекційних палат лікарень.
Повстання проти лікаря-шахрая
У 1899 році в Херсоні стався небувалий в історії місцевої медицини випадок. Тоді суспільство лікарів повстало проти свого колеги лікаря Ірликова, який займався у нашому місті приватною практикою.
Все розпочалося з того, що якийсь міський лікар звернув увагу на те, що лікування Ірликова зовсім не ефективне. Пацієнти від нього йшли до інших лікарів та постійно скаржилися на свого колишнього лікаря. «Дивовижні» ліки, які пропонував Ірликов своїм пацієнтам, коштували дуже дорого від 1 до 20 рублів, це при тому, що на 20 рублів тоді можна було купити 160 кілограмів хліба. Тому ліки були не всім по кишені, а придбати їх могли лише заможні люди. Крім цього, лікувальні методики Ірликова несли велику шкоду на здоров’я людей, повідомляється на сайті mycity.kherson.ua.
Схема заробітку
Як виявилось пізніше, Ірликов був в змові з аптекарем Гехтом. Разом вони розробили певну схему «додаткового заробітку». Виявилася вона досить простою, Ірликов направляв пацієнтів в «свою» аптеку за «власними» препаратами. При цьому лікар виписував такий рецепт, в якому складно було визначити назву суміші та її склад. Зазвичай рецепт складався з кількох слів написаних на латині: «Мої краплі для облисіння», «Мої таблетки від кашлю» і тому подібне.
Далі все залежало від наявного з ним у змові аптекаря. Гехт пропонував людині кілька видів препаратів, які призначав Ірликов й радив окремі ліки неначе дуже ефективні «по секрету». Звісно ціна ліків була занадто високою. Ну а далі – як поталанить. Вилікується хворий самостійно – заслуга лікаря, похвала. Якщо ж будуть ускладнення після прийняття препаратів – виною всьому ослаблений хворобою організм. У будь-якому випадку, лікар та аптекар без гонорару не залишаться.
Утім, незабаром ця махінація була викрита товариством міських лікарів. Вони відправили лист скаргу до міської думи. Гехт відразу поспішив закрити свою аптеку, здав її в оренду провізору Халанаю. Ірликов попри вимоги товариства херсонських лікарів категорично відмовився залишати лікарську практику.
Зрештою міська дума вплинула на ситуацію. Видали постанову, яка заборонила іншим аптекам в місті відпускати ліки по рецепту Ірликова. Таке рішення було мотивоване значною шкодою, яку завдає лікування по методу Ірликова.
Незабаром в місцевій газеті «ЮГ» опублікували статтю, в якій Ірликов відповів міським лікарям. В статті йшла мова про те, що він не припинить лікувати хворих, бо це приносить йому моральне задоволення.
Варто зазначити, що влітку 1899 року у світлі описаних подій товариство херсонських лікарів ухвалило певні правила для місцевих медиків. Ці правила стосувалися оплати праці лікарів, але були в них й певні додаткові пункти, наприклад, розвиток безплатної медичної допомоги, обмеження доступу заможним особам до безплатних лікарень та багато інших.