Видатний український майстер живопису та акварелі народився 21 березня 1884 р. в старому передмісті м. Херсона – Військовому форштадті або як його називають місцеві – «Воєнка». Виріс у сім’ї робітників. Його батько був малярем-покрівельником, а мати працювала на вовномийні. Малий Олексій любив лазити по херсонським дахам аби допомогти татові вчасно виконати роботу та помилуватися пейзажами рідного міста і Дніпра. Старший брат Антон добре малював, саме він став першим вчителем Олексія з художньої грамоти. Коли справи сім‘ї пішли вгору, вони придбали власний будинок у центрі міста на вулиці Преображенскій. Нині це вулиця Декабристів, будинок 5. Більше на i-kherson.com.
Наставником юного художника став іконописець Семен Семенко, він навчався в Києво-Печерській Лаврі та працював у відомій іконописній майстерні Івана Клименка у Херсоні. Там юний Шовкуненко і здобув ази мистецької освіти. Молоді роки художника минули в Херсоні. Рідне місто відіграло важливу роль у житті та творчості Шовкуненка. Воно стало джерелом натхнення, місцем перших кроків у велике мистецтво.
Пізніше Олексій Шовкуненко навчався в Одеському художньому училищі. Талановитого херсонця зарахували одразу на другий курс. Згодом здобував освіту у Петербурзькій академії мистецтв.Через смерть батька Олексій повертається до Херсона. Там він пише портрети на замовлення, а також численні етюди й пейзажі. У 1917–1922 рр. викладає у Херсоні, з 1926 року — в Одеському політехнікумі образотворчих мистецтв.
У 1922 р. Олексій Шовкуненко перший у радянському союзі створив акварелі за індустріальною тематикою. Він малював херсонські судноремонтні майстерні, старі пароплави, баржі та робітників. Писав свої етюди видатний художник на Карантинному острові. Саме там відкривалися неймовірні краєвиди на херсонські плавні та кораблі які надихали митця.
З 1927 р. художник брав участь у всесоюзних і зарубіжних виставках. На Паризькій міжнародній виставці «Мистецтво і техніка у сучасному житті» здобув Золоту медаль, а на Всесвітній виставці у Брюсселі – велику срібну медаль. У цей період митець домігся неперевершених результатів у техніці акварель. В його картинах поєднується яскравість живопису, образів, бурхливе повсякденне життя. На Всеукраїнській виставці акварелі у 1927 картини “Новий пором”, “Катери на стапелях”, “Будують баржу”, та інші принесли автору широке визнання.
Рідне місто у житті митця
У 1927 році на виставці у Херсонському міському музеї художник виставив 14 робіт, серед яких була картина «Зелений базар на р. Кошовій». Цей прекрасний етюд писався з натури. Жінка з кошиком, яка прогулюється по набережній та люди які торгують з човнів. Саме ностальгія та теплі спогади з дитинства по рідному місту спонукали Олексія Шовкуненко писати зелені базари. Адже на них прекрасно зображений херсонський колорит. Митець був закоханий у свою Батьківщину. Ця любов зображена на його полотнах. У житті художника природа займала особливе місце, він вважав її очисником людської душі.
Ім’ям Олексія Шовкуненка названо Херсонський художній музей. У ньому зібрана більша частина образотворчого мистецтва Херсонщини. Урочисте відкриття музею відбулося у 1978 році у день святкування двохсотріччя міста. У музеї зберігаються 152 твори художника, серед них: графіка, живопис, пастелі та акварелі. Роботи Шовкуненка також є в музеях Києва, Миколаєва, Одеси та Харкова.
Критика митця
Мистецтвознавець, співробітник Херсонського художнього музею Владислава Дяченко каже, що художника дуже сильно недооцінюють:
- Олексія Шовкуненка повноцінно досі не осмислено. Хоча його роботи сьогодні — це вже класика. Художник був корифеєм свого часу — другої половини ХХ століття. Шовкуненко не тільки писав картини, він був педагогом — професором живопису у тогочасному Київському художньому інституті (тепер — Київська академія мистецтв). Та попри це, дотепер майже недослідженим є ранній період його творчості. А слід зазначити, що він не був традиційним соцреалістом. На полотнах художника чітко простежуються елементи імпресіонізму, чим тоді йому й дорікали.
- Сьогодні соцреалізм Шовкуненка, можливо, не такий злободенний, але завжди актуальні професіоналізм і талант, чого херсонському художникові не бракувало, — наголошує мистецтвознавиця. — Адже митець фактично був імпресіоністом (хоча ніколи так про себе не казав) навіть у жорстких лещатах соцреалізму.