У Північному Причорномор’ї початок двадцятого століття було відзначено великими змінами у сфері охорони здоров’я. Багато селах Херсонської губернії з’явилися медичні пункти. В Одесі, одному з основних міст краю, було створено Вищі медичні курси для жінок та Станцію швидкої медичної допомоги. Останнє нововведення стало поштовхом до того, щоб відкрити подібну службу у Херсоні. Губернському центру не хотілося відставати від міста, що знаходиться в його підпорядкуванні, хоча здебільшого формальному. Більше на i-kherson.com.

У ті роки майже кожен почин проходив за підтримки меценатів. Наприклад, один із них, Петро Соколов фінансував проведення у місті електричного освітлення. Міська влада розраховувала знайти охочих фінансувати службу швидкої медичної допомоги. На жаль, справа закінчилася лише думками про важливу міську структуру. Влітку 1914 року пролунала Перша світова війна. за нею були революції, державний хаос, голод 1920-21 років. За такого стану справ формування чогось нового стає нереальним і обтяжливим.

Подія, до якої готувалися понад десять років

Херсонцям довелося чекати на квітень 1927 року, коли було створено медичний транспорт “Карета швидкої допомоги”. Про це писала одна місцева газета. “Карета” підкорялася окружному відділу охорони здоров’я, а виклики на нещасні випадки і для транспортування хворих виконувались лише з 9 до 15.30.

Днем народження херсонської “Швидкої допомоги” вважається 15 травня 1927 року, коли її співробітники прийняли перші виклики. Першим керівником служби був лікар Михайло Григорович Кафф (керував службою з 1927 до 1932 року). Станції у розпорядження було віддано будинок на вулиці Рішельєвській (у ті роки – Жовтнева). Вже рівно за місяць медперсонал “Швидкої” вирушив на резонансну подію, що мала місце на пивзаводі Білека та привела велику кількість постраждалих. Виконуючи очищення колодязів, що фільтрують, четверо співробітників отримали отруєння. Двом із них допомогу було надано на місці. Двох доправили до міськлікарні №1, де вони, на жаль, померли.

Безперечно, створення “Швидкої допомоги” у Херсоні визначило новий етап у місцевій системі охорони здоров’я. Проте сказати, що то була повноцінна міська структура, ніяк не можна. До 1930 року у складі цього медичного підрозділу була лише одна бригада, яка добиралася до призначення на кінній упряжці. Дзвінки від населення приймали чергові фельдшери. Коли ж карета виїжджала, двері станції зачинялися, а на телефон вішали спеціальну бирку. Вона падала, якщо дзвінок про допомогу надходив без медпрацівника. Повернувшись із виклику, фельдшер бачив, що надходив дзвінок, зв’язувався з телефоністом, який записував адресу та передавав бригаді: і так по колу.

Як працювала “Швидка” у 1930-х роках

1930 року на зміну кінному транспорту прийшли автомобілі фірми “Додж”. Звичайно, такий транспорт був потужнішим і сучаснішим. Але, на відміну від коней, він вимагав підвищеної уваги, адже часто ламався.

Того ж року відбулася ще одна зміна. З кінця травня чергування на станції “Швидкої допомоги” набули цілодобового характеру. У денний час допомога надавалася лікарем та санітаркою, а на ніч залишався фельдшер.

У архівах міста збереглися імена перших працівників станції. То була фельдшер Валентина Кузьменко. Пізніше її було переведено на посаду лікаря. З 1930 року там же працювали лікарі Щерба, Сербов, Пліх, Боярська та фельдшера Козлова, Мірошниченко; акушерка Диневич. 1935 року на посаду фельдшера “Швидкої допомоги” прийшла Марія Семенівна Клесова. Ця жінка залишалася на цій посаді до 1976 року і стала свідком багатьох подій міста та його спеціалізованої медичної структури.

У 1932 році з новим головлікарем Л.Г. Астраханом станція переїхала в нове приміщення на вулицю Декабристів, 48. Нове приміщення являло собою два будиночки в 5 кімнат (три були відведені під станцію, а дві займала квартира лікаря). В одній із трьох кімнат, кабінеті чергового фельдшера, було встановлено канапку і телефон із ручкою. Друга кімната для лікаря з ліжком та письмовим столом, у третій була канапка для огляду амбулаторних пацієнтів. У ній були шафа з медикаментами для надання допомоги та поповнення ящика виїзного персоналу. Щодня, вранці та ввечері, головний лікар ящик поповнювався ліками. Леонід Григорович працював головним лікарем доти, доки місто не окупували фашисти.

19 серпня 1941 року фашисти увійшли до міста. Авторів “нового порядку” зовсім не турбувало здоров’я херсонців. Станцію швидкої допомоги було закрито, а її будівлі було зруйновано. Попереду були сотні днів окупації…