Кулінарне обличчя Херсону почало формуватися ще в кінці XVIII ст. До Херсону прибувало чимало населення, яке відрізнялося своєю національністю, поглядами, ментальністю та смаковими вподобаннями. І кожна національність внесла в херсонську кухню щось своє, якісь неповторні деталі, особливості, що надали їй унікальності. Подробиці – на сайті i-kherson.com.
Історія кулінарії Херсона здатна зацікавити найскептичнішу людину. Інформація про те, як саме та де харчувалися херсонці зможе більше розкрити історію міста, розповісти про культуру та характер її жителів. Тому ця тема викликає значний інтерес і зможе заповнити більше «білих плям» в історії цього колоритного південного міста.
Заклади, які відвідували херсонці наприкінці XIX – на початку ХХ ст.
У Херсоні будо достатньо різноманітних закладів міського харчування, де можна було як перекусити, так і повноцінно поснідати, пообідати чи повечеряти. Найбільшу кількість таких закладів становили так звані «трактири» чи «харчевні». Зрозуміло, що туди ходили не вельможні багаті пани, а звичайне міське населення.
Також в архівах зазначено про центральну їдальню у місті, а також багато різних кондитерських, які тоді мали великий попит і виготовляли надзвичайно смачні десерти на будь-який смак.
Та все ж найбільше інформації зібрано про готелі та ресторани, куди ходили херсонці, аби посмакувати різноманітними місцевими стравами, адже наприкінці XIX – на початку ХХ ст. у місті активно розвивався готельно-ресторанний бізнес. Відомо про такі готелі як «Одеський», «Новий Берлін», «Київський», «Європейський», «Лондонський» тощо. При них діяли й ресторани, куди жителі приходили поїсти.
Будівлю готелю «Одеський» орендували Вінкерти. Вони створили в готелі умови, які вдовольняли практично кожного, хто там зупинявся. Особливо тепло та радісно гості відгукувалися про ресторан, який діяв при готелі. Тамтешня кухня була вишуканою та на рівень складнішою, ніж в інших місцях, тому завжди привертала увагу та була відома на весь Херсон.
Відомим і популярним був готель «Лондонський» і ресторан при ньому. У цьому місці головний акцент робили на комплексні обіди. Це вплинуло на те, що відвідувачами були не лише гості готелю, але й звичайні херсонці: студенти, рядові працівники, державні службовці та інші. У ресторані при готелі «Лондонський» надавали охочим в оренду посуд і столові набори.
Дуже цікава та комічна історія збереглася про ресторан «Європейський», який полюбляли відвідувати закохані херсонські парочки. Річ у тім, що його власник мав гострий розум і вигадав дуже цікавий хід, щоб заманити до закладу більше відвідувачів. Чоловік, який приходив до ресторану разом зі своєю дамою, заздалегідь домовлявся про те, щоб офіціант клав на стіл дві різні картки з меню. Одна з них вказувала реальні ціни (її отримував чоловік), а інша – завищені в декілька разів ціни (її віддавали жінці). Отож, дама була в захваті від свого супутника, коли той робив замовлення, адже це було надзвичайно щедро.
Декілька слів про меню у закладах
У «харчевнях» Херсона меню було не дуже різноманітним. Зазвичай, там херсонці замовляли собі борщ чи суп, а також якусь страву з риби. Оскільки у місті завжди вистачало риби, меню будь-якого закладу міського харчування включало рибні страви.
У ресторанах намагалися чимось здивувати гостей, тому кухня була цікавішою та складнішою. Там херсонці мали змогу скуштувати м’ясне асорті, млинці з червоною ікрою, різні овочеві салати, рибну юшку, запеченого осетра, тушковану баранину з овочами та багато чого іншого. В якості напоїв пропонувалася кава та чай, у престижніших закладах – вино.
У кондитерських і декількох міських ресторанах можна було зустріти багато всілякої випічки. Наприклад, був такий пиріг з назвою Мазурка. За зовнішнім виглядом він нагадував кекс, був дуже ароматним, адже туди додавали різноманітні прянощі. Окрім того, складовими цього пирога були волоські горіхи, курага, цукати. Спочатку Мазурку готували спеціально до Великодня, але вона настільки сподобалася місцевому населенню, що у кондитерських її почали випікати регулярно.
Вишуканою випічкою були воловани – закуска французького походження, яка могла бути як солодка, так і солона. Це був своєрідний кошик з листкового тіста, яку можна було заповнити паштетом, салатом або ж кремом з ягодами чи фруктами.
Отже, херсонці у другій половині XIX – на початку XX ст. мали змогу відвідувати такі заклади, як «трактири» («харчевні»), їдальні, ресторани. Страви, які подавалися там, являли собою сплетення місцевих кулінарних традицій з вишуканими європейськими елементами. Це неабияк подобалося як самим херсонцям, так і гостям міста, які ще довго потім згадували свою поїздку до Херсона.
